ЛІСОВИЙ КОДЕКС РЕФОРМУЮТЬ НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ: ЧИ З ВЛАСНОЇ ІНІЦІАТИВИ?

А.М. Бобко, інженер лісового господарства, канд. с.-г. наук, почесний доктор ІАЕП НААН України, Заслужений працівник сільського господарства України

Законотворча діяльність взагалі-то є дуже складною справою і потребує співпраці ініціаторів їх розроблення з спеціалістами, з зацікавленими партнерами, адміністративними та податковими органами влади. Інші обставини склались в Україні з часу проголошення незалежності. Зокрема, у складі Лісового сектору економіки держави за системою загальнодержавного організаційно-господарського управління лісогосподарським виробництвом (відомі на той час лісгоспи) і лісопромислового виробництва (ліспромгоспи) через систему державного планування були і залишаються взаємо залежними. Ні віки рубки користування головною товарною продукцією лісівництва – деревиною у стані росту, ні обсяги відомих лісівникам річних розрахункових лісосік та розподіл їх за лісозаготівельними підприємствами, лісгоспи не мали повноважень самостійно вирішувати. Тільки – через Держплан, податкові установи, адміністративні органи та наукові організації.

   Перелічені та інші питання щодо лісовпорядкування обговорювались і вносились до рішень відповідних Лісовпорядних нарад, у т. ч., згідно діючої Інструкції з лісовпорядкування за участю «обласної … планової комісії,… землевпорядкування, наукових організацій, а також інших організацій, зацікавлених у веденні лісового господарства і лісоексплуатації в об’єкті проведення лісовпорядкування»[1]. Для практичної нам справи лісокористування важлива виділена напівжирним текстом єдність ведення «лісового господарства і лісоексплуатації», тобто взаємозв’язок ведення лісогосподарського з лісопромисловим   виробництвом. Лісопромислове виробництво законодавчо і його правоздатні менеджери не були позбавлені повноважень приймати участь у формуванні нормативно-правових актів  з лісівництва і лісоексплуатації, у т. ч. від участі у відповідних нарадах з лісовпорядкування на місцевому і регіональному рівнях. У ході реформування політичної системи, це, певно, спонукало наразі владних менеджерів з державного лісівництва перебрати одноосібно на себе як питання лісогосподарського виробництва, так і лісопромислового. До того ж, всупереч  чинній Постанові ВР України «Про земельну реформу» (1990 р.). Так був прийнятий у 1994 р. Лісовий кодекс України. Зовсім просто, шляхом  перекладу з чинної на час проголошення Незалежності  редакції Лісового кодексу України на українську мову з внесенням до його змісту головного об’єкту обліку і спостережень – «Єдиний державний лісовий фонд. Землі державного лісового фонду»[2]. Хоча з 1990 р. в Україні діє Земельна реформа, спрямована на ідентифікацію землекористування, а  в ЛК України ця норма не приведена  у відповідність з Земельним кодексом…

Проект Закону про внесення змін до Лісового кодексу України щодо проведення національної інвентаризації лісів

   Насамперед, слід відмітити, НПА щодо інвентаризації лісів взагалі не практикувались, бо ліси, згідно Стандартної статистичної класифікації землекористування ЄЕК/ФАО ООН, це земля, вкрита лісовою рослинністю чи призначена для цих цілей. Відповідні показники площі їх поширення щорічно здійснюється при  проведенні інвентаризації (обліку) земель в Україні за відповідними нормами, встановленими Держземагентством України, у складі яких є графи облікової категорії «Землі лісові та інші лісисті» (Forest and other wooded land).

     Вирішальним є юридичне призначення землекористування, а не наявність лісового біоценозу на земельній ділянці. Адже мова за ССКЗ ЄЕК/ФАО ООН йде про землі,  про категорії землекористування, а не про ліси. Бо облікова категорія «Землі лісові» є одною з семи встановлених ЄЕК/ФАО за призначенням. Тому інформація про площу лісів (точніше – земель лісових) накопичується при складанні щорічної звітності за відповідними формами, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 30 грудня 2015 року № 337, за погодженням з Державною службою статистики України. У тому числі Форма 16 – зем. «Звіт про землі та земельні ділянки за власниками та угіддями». Організацію лісогосподарського виробництва кожний власник/постійний землекористувач встановлює на свій погляд з урахуванням лісівничих, чинних природоохоронних норм і правил та урядових рішень, тощо. Держлісагентство  здійснює його у межах суб’єктів землекористування, наданих суб’єктам лісогосподарського виробництва для здійснення державного лісівництва. Як то було ще за часів:  зародження лісівництва – у межах казенних лісів; радянської пори – у межах земель державного лісового фонду; в сучасний період – у межах  суб’єктів державного лісівництва, їх регіональних органів, асоціацій тощо. Іншого не дано. Тому проведення національної інвентаризації «всеосяжних» лісів, до того  ж, починаючи з площі 0,1 га, в Україні є недоцільним і взагалі – було б на посміх і недоречним.

   Відповідний законопроект зареєстровано у Верховній Раді України під номером 2379 від 05.11.2019 року.  В пояснюваній записці до нього  нема посилання на обґрунтування такої необхідності і ким ті зміни ініційовані.   Записано: «Метою прийняття проекту Закону є створення законодавчих умов впровадження в Україні національної лісової інвентаризації як нової системи збору та узагальнення даних про ліси в загальнодержавному масштабі» («в загальнодержавному масштабі» – це Державного лісового фонду?). Строго кажучи, про які «законодавчі умови» йдеться в Законопроекті, не відомо. Авторам його не підказали, що слово «Інвентаризація» має різні значення, залежно від його контенту. Вираз «лісова інвентаризація» – не науковий має зміст. Автори законопроекту, можливо, мають на увазі національний облік лісів у значенні минулого «Державний лісовий фонд», замінивши слово «Державний» словом «Національний». Але така норма в умовах сучасного лісогосподарського виробництва і аграрної політики  є несумісною з принципами ринкової економіки. Отже і недоцільною   для прийняття.

     Далі в ПЗ зазначено: «Завданнями законопроекту є правове визначення поняття національної інвентаризації лісів, регулювання повноважень органів державної влади щодо її проведення». Адже інвентаризація лісів є не що інше, як лісовпорядкування, порядок проведення якого історично встановлюється  Інструкцією з лісовпорядкування, розроблення, затвердження і впровадження у виробництво якої перебуває у межах повноважень Держлісагентства України.  Усе викладене свідчить про недолугість розгляду запропонованого Законопроекту Верховною Радою України «Про внесення змін до Лісового кодексу України щодо проведення національної інвентаризації лісів» і ось чому.

     Будучи за фахом інженером лісового господарства, кандидатом с.-г. наук, розглядаю його як механізм, що спрямований  на подальше ускладнення і так досить недосконалого  Лісового кодексу України. Маючи не малий практичний досвід в питаннях організації лісогосподарського виробництва і законодавства, здійснення наукових досліджень у галузі лісівництва, лісокористування, використання природних ресурсів тощо, вважаю доцільним висловити публічно і довести до відому широкої громадськості, переважно, менеджерів лісового сектору України про недоліки в організаційно-господарському управлінні у складі Лісового сектору економіки країни. Насамперед, це стосується менеджменту і менеджерів високих рангів Лісопромислової галузі, яка є складовою його частино.

За дослідженнями член-кореспондента НААН, д. е. н., Дребот О. І.  обґрунтовано доведена хибність системи реформування галузі, яка полягає в об’єднанні аграрного лісогосподарського виробництва (лісівництво) з лісозаготівельним і деревообробним виробництвами (лісопромислова галузь). «Лісове господарство» з переходом до ринкової економіки, коли всі владні й контролюючі повноваження щодо лісівництва і лісокористування, наукового забезпечення і контролю були зосереджені в межах ЦОВВ лісового господарства, порядок формування, оцінки та продажу лісосічного фонду набув мало контрольованого, підприємницько спрямованого змісту»[3]. Хоча то було доведено ще в 2012 році, жодних змін до лісового законодавства стосовно взаємовідносин з  лісопромисловою галуззю,  з організацією лісокористування не відбулось.

  Переконливим наслідком грубого порушення єдності  в Лісовому секторі економіки Україні, згаданого вище лісівництва і лісокористування в дорадянські часи та до 60-их років минулого століття в Україні, свідчить сучасний його стан. У ньому  має місце безліч різних факторів – від неузгодження таксаційних показників обліку земельних ресурсів у галузі лісівництва (лісів за узвичаєним лексиконом) з європейським стандартами, до граничного ускладнення обліку  і статистичної звітності за неадаптованими до європейського законодавства показниками. Головним же наслідком зазначеної недолугості Лісового кодексу Україні, майже протидією розвиткові лісозаготівельної і деревообробної промисловості в Україні, є щорічний експорт, переважно, до європейських країн, т. з. «кругляка», необроблених лісових матеріалів і паливної деревини мільйонами кубічних метрів. Там їх використовують, зрозуміло, не для опалення, а для перероблення та  випуску  високотехнологічної продукції з високим рівнем доданої вартості. А населення, у т. ч. найбільш лісистих областей України, вимушено шукати трудовлаштування в зарубіжних країнах… Парадокс?!

   При іншому організаційно-господарському менеджменті в Лісовому секторі економіки, спрямування єдності між галуззю лісівництва і галуззю лісопромисловою, було і залишається необхідним розширити діючі чи побудувати в Україні нові деревообробні підприємства чи виробничі осередки, з урахуванням найбільш повного  використання потенційної продуктивності земель лісових, призначених для здійснення лісогосподарського виробництва. Відповідні розрахунки і обґрунтування мали б зробити колективними зусиллями провідні субєкти, асоціації лісопромислового виробництва (ЛПВ) з тим, щоб вони могли самостійно ініціювати свої пропозиції попиту на лісові матеріали галузі лісівництва, а також регіональним органам державної влади та органам місцевого самоврядування, з метою забезпечення швидкого зростання деревообробки, переробки деревини і повного припинення експорту лісових матеріалів та «дров» до зарубіжних країн.

  Для допитливих і для авторів реферованого Законопроекту  варто  повідомити наступне. Лісовий кодекс України за часів Незалежності було прийнято 21 січня 1994 р. під № 3852 – ХІІ. В його основу були покладені, переважно, норми попереднього лісового законодавства, зокрема, другої половини ХХ століття. Тобто з Основ лісового законодавства колишнього Союзу РСР і Союзних республік (1979 р.). Головне із його положень, що всі ліси у СРСР утворюють єдиний державний лісовий фонд, перенесено до Лісового кодексу України: «Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави» /ULR: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12/ (ст. 1).

  Звернемо увагу і на те, що приведене в ЛК України визначення за змістом повністю відповідає визначенню радянської пори. Опущено тільки слово «державний». Але чітко проголошується, що «Усі ліси… незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України» – нісенітниця в умовах ринкової економіки. Отже й є об’єктом обліку, спостереження й статистичної звітності про його стан і економічні наслідки використання. Тобто, об’єктом спостереження є «Лісовий фонд». Це стає взагалі недоречним  за умови, що з 1990 р. в Україні була проголошена Земельна реформа з запровадженням ідентифікації землекористувачів  «у зв’язку з переходом економіки держави  до ринкових відносин. Завданням цієї реформи є перерозподіл земель  з одночасною передачею їх у  приватну  та колективну  власність,  а також у користування підприємствам,  установам  і  організаціям  з метою  створення  умов  для  рівноправного  розвитку  різних  форм
господарювання  на  землі» /ULR: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/563-12.

   Якщо приведена теза з радянського законодавстві відповідала засадам тої пори загальнодержавного централізованого управління лісами, то вона у складі ЛК України 1994 повністю суперечила принципам Земельної реформи 1990 року і, головне, – політичному курсу держави на перехід до засад ринкової економіки. Зазначимо при цьому, що за останнє чверть століття до ЛК були внесені десятки змін і доповнень (багато з них – не є нормами законодавства за своїм змістом),  але ніхто із владних органів та їх менеджерів не звертає уваги на приведені неузгодження і невідповідність нормам переходу на ідентифікацію у галузі землекористування, підміняючи його об’єктом праці «Лісокористування». Окремі науковці, котрі доводили про необхідність переведення лісокористування на засади ринкової економіки, піддавались обструкції. Адже сутність ринкового змісту лісівництва – прибутковість і самоокупність лісогосподарського виробництва. Але цього положення в ЛК України нема, а в пропонованих змінах до нього також відсутні. Як нема і того, що лісівництво – це галузь лісогосподарського виробництва і продуктивною силою у її складі є земля, земельні ресурси. Лісові ресурси є лише товарною продукцією лісівництва.

   Так працює лісогосподарське виробництво сусідньої Польщі, в Законі про ліси від 28 вересня 1991 р. (аналог Лісовому кодексу України) якої записано: «Державні ліси покривають свої видатки із власних доходів і ведуть лісове господарство за принципом фінансової самостійності» (ст. 50)…. Видатки на утримання Генеральної дирекції Державних лісів і регіональних дирекцій Державних лісів фінансуються із внесків, що обтяжують витрати діяльності надлісництв» (ст. 53)… Основою оподаткування лісовим податком є кількість перераховних гектарів, що встановлюється на підставі площі за головними породами в деревостані та клас її бонітету, за оцінкою лісовпорядкування станом на 1 січня року оподаткування» (ст. 64).

   Зазначених нормативних положень, зрозуміло, в Лісовому кодексі України нема. Бажано, щоб це стало зрозумілим авторам реферованого законопроекту для опрацювання ними та іншими владними авторами, зацікавленими в удосконаленні лісового законодавства і економіки країни, переводу його на принципи ринкових відносин. Як нема в Польщі якихось інших обмежень з державного управління лісами. І при цьому питомий щорічний обсяг вилучення деревини із лісів  у Польщі в 2 – 3 рази є більшим, ніж в Україні, створюючи при цьому секторальну єдність і співпрацю з лісопромисловою галуззю.      

   З назви нормативно-правового акту видно, що мова йде про інвентаризацію лісів під терміном «національної». До того ж, зовсім не  зазначено, хто уособлено ініціює розгляд цього питання та очікувані соціально-економічні наслідки проведення зазначеної інвентаризації лісів. Адже мало знати площу поширення лісів в Україні. Потрібно ще вивчити їх розподіл за ідентифікованими землекористувачами, чи то від окремих юридичних або фізичних осіб, чи то їх об’єднань, асоціацій тощо. Те ж стосується вилучення з лісів головної продукції лісівництва, – традиційно, деревини у стані росту, – суб’єктами лісозаготівельного і деревообробного виробництва для виготовлення з неї лісових матеріалів ринкового попиту. З чого виходить, що замовником розроблення зазначеного НПА можуть бути, в умовах децентралізації державного управління, субєкти лісогосподарського виробництва (лісівництва – з радянського законодавства), органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, асоціації лісозаготівельного, деревообробного та ін. видів промислового виробництва. Посилань на такі ініціативні документи у ПЗ до законопроекту нема.

   Є повідомлення в матеріалах Комітету з питань екологічної політики та природокористування ВР України (Голова – Олег Бондаренко) наступного змісту:

«30 вересня 2019 року відбулась зустріч голови Комітету з питань екологічної політики та природокористування Олега Бондаренка і голови підкомітету з питань охорони і раціонального використання надр, водних ресурсів Зіновія Андрійовича з керівником проекту «Німецько-український агрополітичний діалог» (АПД) Фолькером Зассе, аграрним аташе посольства Федеративної Республіки Німеччини в Україні Германом Інтеманном та іншими представниками проекту». Далі зазначено: «в Україні існує три основні проблеми, зокрема, відсутність достатнього фінансування у Державному бюджеті України; недостатня організація співпраці центральних органів виконавчої влади; відсутність законодавчого врегулювання питання національної інвентаризації лісів». [/URL: http://komekolog.rada.gov.ua/fsview/74733.html#top].

    Такий висновок зовсім не схожий на німецьку школу діловитості й високого рівня дисципліни і культури праці, дотримання нормативно-правових актів, стандартів тощо, у т. ч  в лісогосподарському виробництві. До речі, зауважимо, що власно лісівнича наука зародилась саме в Німеччині й згодом поширилась по Європі, в Російській імперії, насамкінець – по  всьому світу. Про ті чи інші недоліки українського лісового господарства слід говорити не газетним змістом.        Адже  можу запевнити громадськість України, а також представників Німецько-українського АПД, що «питання національної інвентаризації лісів» в Україні давно освоєно українською землевпорядною і лісівничою науками та багаторічною їх практикою. До того ж, порядок внутрішньогосподарського влаштування земель лісогосподарського призначення регулюються  не державним законодавством, а галузевим. В Україні – Інструкцією з лісовпорядкування. Те, що вона невчасно оновлюється, та її таксаційні показники не адаптовані до законодавства ЄС, а також і до Стандартної статистичної класифікації землекористування ЄЕК/ФАО ООН, ніяк не пов’язано з фінансуванням та  з тимчасовою забороною експорту лісоматеріалів у необробленому вигляді…

   Деякий скептицизм результатів згаданої зустрічі викликає заява про те, що «Комітет у межах своєї компетенції відкритий до співпраці з представниками проекту «Німецько-Український агрополітичний діалог»  щодо стратегічних питань розвитку лісового господарства та реформування лісового сектору в Україні з метою збереження і підвищення продуктивності, відтворення, охорони й захисту лісів, а також поліпшення культури ведення лісового господарства». Ці слова – калька з колишнього лісового законодавства України стосовно централізованого державного управління лісами…. Певно, випадково пропустили після слів «лісового господарства» через кому дописати – «переведення його на принципи ринкової економіки – на самоокупність і прибутковість лісогосподарського виробництва».  До того ж, не стосуються головного змісту Законопроекту № 2379 від 05.11.2019 р. «щодо проведення національної інвентаризації лісів».

Про державний лісовий кадастр і державний облік лісів в Україні

    Враховуючи викладене, звернемо увагу на питання, яке викладене, зокрема, в Пояснюючій записці твердження про те, що «процедура ведення державного лісового кадастру та обліку лісів на основі узагальнення даних лісовпорядкування не дозволяє отримати статистично достовірні оцінки показників». Дивно читати про такий вирок стосовно даних лісовпорядкування без будь якого його обґрунтування. Як це роблять у Новій Зеландії мені не відомо. Але хотілось би запитати в авторів Законопроекту в чому полягає відмінність уявної ними процедури «ведення Лісового кадастру» від Довідника з лісового фонду України за матеріалами лісовпорядкування, яка «не дозволяє отримати статистично достовірні оцінки показників»? Наскільки автору відомо, органи державної влади України, або регіональних адміністративно-територіальних утворень ще не оприлюднювали критичних зауважень щодо державного обліку лісів за даними таксації лісу, у т. ч. в межах лісів і здійснення лісогосподарського виробництва підприємствами державної форми власності.

   Окремо слід зазначити, що саме матеріали державного обліку лісів України широко використовуються в численних науково-лісівничих дослідженнях, при складанні державної і міжнародної звітності тощо. До того ж, без жодних критичних повідомлень про їх недосконалість чи про невідповідність їх статистичної достовірності. Кращим прикладом практичного використання Державного обліку лісів (Лісового кадастру) є наукова праця  Юрія Марчука «Аналітичний звіт про стан лісових ринків в Україні та їх регулювання – рекомендації по удосконаленню регулювання».

    У зазначеній праці аргументовано і до місця використані дані,  що стосуються, переважно, формування та регулювання ринків лісових матеріалів. Звіт містить важливу інформацію про землі лісові (у складі колишніх – «землі лісового фонду»), а також дані  щодо розрахункових лісосік і прогноз розвитку головного користування до 2030 року. Має широкий інформаційний зміст (табл. 1), у т. ч. для оцінки лісогосподарського виробництва і заповідання, обсягів щорічного вилучення деревини, а також для пошуку методів його удосконалення. При цьому надзвичайно важливе значення має теоретичне формування показників лісогосподарського виробництва.  Наприклад,  обсяг виробництва лісових матеріалів категорії обліку «Паливна деревина з включенням до неї деревину для виробництва деревного вугілля»  з року в рік зростає (табл. 2), всупереч логічному змісту та попри  лісівничих норм і правил.

     Так, питома частка зазначеної категорії обліку виробництва лісових матеріалів категорії «ПалТехДер» в 2010 р. складала 53,3 % з 16145,6 тис. м³, в 2017 р. – 61,4 ; з 18913,9 тис.м³. Окремо відмітимо, що формування багаторівневих показників табличного змісту ускладнює їх розуміння і практичне застосування. Тому зазначену таблицю приведемо лише з відображенням тільки провідних облікових категорій, тобто «Лісові матеріали круглі» (англ. Wood in the rough), а також «Деревина на паливо» разом сировиною для технологічних потреб (англ. Fuelwood) за ті ж роки звітності (табл. 3). Звичайно, це умовне спрощення відносно лісових матеріалів, які відображаються в обліковій і звітній інформації. Спрямовані вони менеджерами з лісогосподарської галузі не за їх таксаційним станом, а з урахуванням інших мотивів. Адже саме від виробництва лісових матеріалів за їх обліковими категоріями сплачується т. з. рентна плата згідно Податкового кодексу України.  Залежно від таксаційних показників вироблених лісових матеріалів, під виглядом плати за спеціальне використання лісових ресурсів» (ПД, ст. 256). За звітністю лісозаготівельника.  Не за матеріалами таксації лісосічного фонду в стані росту. До того ж, таксаційний термін «ділова деревина»  та ще й з розподілом за розмірами (велика, середня, дрібна), розрядами тощо прийнятна тільки для таксації  лісу на пні, тобто у стані росту.

    Саме тому тільки у менеджерів з лісогосподарської галузі правоохоронні й податкових органів, органи державної влади і місцевого самоврядування  мають шукати відповіді на нічим не виправдане шалене зростання виробництва лісозаготівельниками  виробництва дров в лісах України (рис. 1).

   Приведене свідчить про вкрай тривожну ситуацію, бо процес таксації лісосічного фонду в Україні, практично, не здійснюється, а виробники лісових матеріалів (т. з. лісозаготівельники) звітують перед органами влади, а також  у межах галузевої звітності, так би мовити, на свій розсуд. За мало врегульованими показниками. .

   При цьому весь механізм нормування і обчислення  згаданої рентної плати, встановлено Податковим кодексом України (розробник – Верховна Рада?), не опирається на продуктивні сили землекористування, як те робиться в сусідній Польщі, породжуючи тим самим, формування корупційних схем у лісопромисловій галузі України.

З урахуванням викладеного та поточних політичних завдань щодо децентралізації державно управління у т. ч. у межах діяльності лісового сектору національної економіки, завдань інтенсифікації лісогосподарського виробництва на засадах ринкової економіки доцільно:

1. Виключити з порядку денного ВР України розгляд запропонованого проекту Закону про внесення змін до Лісового кодексу України щодо проведення національної інвентаризації лісів, оскільки мова йде про землі, вкриті лісовою рослинністю та призначені для цього, оскільки за формами щорічного обліку земельних ресурсів в Україні, регулюється Інструкцією щодо адміністративної звітності, затвердженої наказом Мінрегіонрозвитку України від 30 грудня 2015 року № 337, за погодженням з Державною службою статистики України.
2. Прийняти до відому наявність інформації про площу лісів за землекористувачами різного цільового призначення, зокрема за формою 16 – зем «Звіт про землі та земельні ділянки за власниками та угіддями», за графами «Землі лісові та інші лісисті» (англ. «Forest and other wooded land»), у т. ч. за підкатегоріями їх нижнього рівня – графи 18 – 22.
3. Усвідомити, що внутрігосподарське лісовпорядкування з таксацією лісу історично і на практиці здійснюється власниками/постійними землекористувачами, в умовах ринкової економіки – підприємствами їх об’єднаннями, асоціаціями, має проводитись особисто за розробленими і затвердженими ними ж галузевими Інструкціями з лісовпорядкування з урахуванням їхніх ідентифікованих особливостей лісогосподарського виробництва.
4. Повірити в твердження про те, що в Україні має місце «недостатня організація співпраці центральних органів виконавчої влади; відсутність законодавчого врегулювання питання національної інвентаризації лісів», певно, потребує не фіксації стану, а обґрунтування цієї проблеми, якщо вона доказово виявлена керівниками проекту «Німецько-Український агрополітичний діалог» (АПД).
5. Прийняти до уваги необхідність створення колективними зусиллями суб’єктами ЛПВ певної структури науково-дослідної діяльності, щодо територіального розміщення мережі лісопромислових підприємств з урахуванням наявності в регіонах потенційної продуктивності вирощування деревини для розширення в них лісопромислових підприємств, створення додатково робочих місць з метою обмеження, згодом – з припиненням повністю експорту деревини низького рівня технологічної обробки.

   Незаперечно проведення перелічених заходів, та з ними пов’язаними проблемами, має створити умови для сталого розвитку лісового сектору економіки України, поліпшенню відносини між складовими його галузями лісогосподарського і лісопромислового виробництва на принципах ринкової економіки. Одним із найважливіших для цього  є зміна порядку оподаткування у лісівництві,  перехід з т. з. рентної плати за використання лісових ресурсів на плату за використання земель лісових, залежно від їхньої продуктивності  за типами лісорослинних умов і класів бонітету.

 Андрій Бобко

6.02.2020

[1] Инструкция по устройству Государственного лесного фонда СССР. Часть первая // Государственный комитет по лесной, целлюлозно-бумажной, деревообрабатывающей промышленности и лесному хозяйству при Госплане СССР. – М. 1964. – § 60.

[2]Лесной кодекс Украинской ССР // К., Издательство «Урожай». – 1981. Ст. 4.

[3] Дребот О. І. Інституціоналізація лісового сектора економіки в контексті сталого розвитку України. Монографія. // Національна академія аграрних наук України. Інститут агроекології і природокористування. – К., ДІА., 2012. – С. 105, 308.

Масштабна законодавча афера

…на розруху, заради наживи

         4 червня 2015 року № 514-YIII було прийнято закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії»

У відповідності до закону:

1. Дається більш широке визначення біомаси для спалювання на електростанціях до якої віднесенні продукти лісового господарства. За таким визначенням до складу біомаси включаються різні види деревини в т.ч. ділова яка переробляється деревообробними підприємствами України.
2. Збільшуються субсидії для енергетичних компаній. Коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з альтернативних джерел, збільшується  і буде складати від 2,53 до 2,025 (при національній складовій), а це збільшення «зеленого» тарифу до 152євро за 1мВт/год, субсидія на 1 м³ деревини зростає до 61євро.

      Використання ділової деревини на виготовлення електричної енергії, та найвищі субсидії в світі по зеленому тарифу (крім Австрії та Італії) забезпечить:

• Викачування астрономічних сум з бюджету;
• Безпідставне збагачення окремих осіб за рахунок багатостраждального населення та стагнуючої економіки;
• Створення корупційної системи субсидій в енергетичній сфері.

     Передбачувані наслідки цього закону:

• Повна руйнація деревообробної галузі і як насідок меблевої

За  логікою законотворця на спалювання має направлятись  уся сировина, яку переробляє галузь.

Спаливши понад 5 млн.м³ технологічної сировини, виробництво ДСП, ДВП, МДФ, ОСБ припинить своє існування.

При субсидії 61євро на 1м³  абсолютно «рентабельно» спалювати технологічні дрова, баланси, будівельний ліс, пиловник.

Адже ринкова ціна технологічних дров  ≈ 17євро,

                                             пиловника ≈ 40євро,

що не уможливлює конкурувати з суб»єктами господарювання  які виробляють електричну енергію з біомаси.

• Скорочення понад 200 тисяч робочих місць, за даними асоціації «Меблідеревпром» така кількість робітників працює в деревообробній та меблевій галузях.

• Значне збільшення субсидій

адже тільки при спалюванні технологічної деревини  (близько 5 млн.м³ на рік) сума субсидій сягне понад 300 млн. в рік.

• Зростання тарифів на електроенергію

За даними НКРЄ при збільшенні частки альтернативної ел.енергії до 11% ціна зросте на 12%

• Незначне збільшення виробництва альтернативної електроенергії,

при спалюванні  5 млн.м³ деревини всього, зросте з 0,05% до 0,75% в загальному балансі виробництва ел.енергії  в Україні.

• Масова вирубка лісу, що приведе до екологічної катастрофи. Цей закон підмінює експорт лісу в круглому виді де під документом «паливні дрова» (масово відправляють ліс за кордон.

          Виходить, що в Україні в лісі ростуть (біля 50 %) паливні дрова.

Це мізерний вклад в енергобезпеку України, який занадто дорого обійдеться суспільству.

       Не є секретом, що вже розроблений і чекає втілення план по створенню мережі ел.станцій по виробництву ел.енергії  з деревини  вартістю 150млн.євро.

        Потрібний закон існує, схема працює, можна реалізовувати корупційний план в окремо взятій державі.

         В усьому світі на виробництво енергії спрямовуються  відходи лісозаготівлі та деревообробки які не мають іншого промислового  застосування, відходи сільського господарства, біопаливо вирощене на спец. ділянках для енергетичних потреб і ін..

         Використовувати деревину просто для спалювання, замість її глибокої переробки – злочин.

         По даній законодавчій афері на розруху в суспільстві заради наживи, були звернення до Президента України та  Кабінету Міністрів від підприємств, галузевих асоціацій, окремих голів обласних адміністрацій, однак ніхто «не почув» про можливу масштабну корупцію.

         В травні було звернення від галузевої асоціації до профільного комітету Верховної Ради про зміну визначення біомаси – виключення продуктів лісового господарства.

Надіємось на підтримку від комітету В.Р. з питань промислової політики та підприємства.

         Ми не будемо припиняти боротись за своє існування, закликаючи за підтримкою громадські організації чесних політиків, ЗМІ, громадян України яким не байдуже судьба людей які повинні страждати заради збагачення окремих осіб.

 

                                                        Представники асоціацій.

Назрел ли закон о рынке древесины в Украине?

 

Андрей Бобко                                                                                                                          инженер лесного хозяйства, кандидат сельскохозяйственных наук.

Статья в ZN.UA от 15 апреля 2017 г. известного журналиста Романа Якеля “Аукционные торги теряют свое значение” заслуживает самого серьезного внимания и обсуждения в компетентных органах власти, сферы науки и торговли. Это также относится к СМИ, к научной общественности, касается также нравственно-интеллектуальной ответственности их перед украинским народом. А не только перед субъектами малого и среднего бизнеса лесопромышленной деятельности. 

  Автор статьи отмечает: “В 2016 г. по меньшей мере 6,5 млн кубометров леса было реализовано по прямым договорам или “левым” схемам“. Далее указывает: “Из 16,7 млн кубометров леса, заготовленного всеми лесопользователями в 2016 г., … все эти вместе взятые аукционные продажи не дотягивают до 6,5 млн кубометров, т. е. минимального объема продаж, который, по утверждению делегатов съезда, приходится на прямые договора или “левые” схемы“. Правомерно отметить, что приведенная цитата веет предпринимательским контекстом. Совсем иное он бы имел содержание, если бы информация была подана в форме общественно справедливой ее направленности, а именно: “Из 16,7 млн  кубометров лесных материалов, заготовленных всеми лесозаготовителями в 2016 г., … аукционные продажи не дотягивают и до 6,5 млн кубометров”.Выходит, более 10 млн куб. лесных материалов, произведенных в Украине, отраженных в деловой и статистической отчетности, реализованы неизвестно как…

  И так из года в год. К тому же, этого никто из власть имущих не видит. Косвенный вывод, конечно, можно сделать из сообщения Министерства внутренних дел Украины: “В Ровенской области задержаны все директора лесных хозяйств за незаконную вырубку леса. Об этом сообщил министр внутренних дел Арсен Аваков в своем Facebook. По его словам, сотрудники Управления защиты экономики Национальной полиции совместно с Военной прокуратурой провели спецоперацию по искоренению коррупционной составляющей в лесхозах от низшего звена до верхушки”. Более чем печальное явление…

  Не правда ли, это — весьма значимые доказательства множества фактов и факторов существенного нарушения экономической деятельности в отрасли украинского растениеводства, лесоводства и лесопользования, точнее — пользования главной товарной продукцией лесоводства — древесиной. Торговля лесом (древесиной в состоянии роста) — квинтэссенция лесоводства, как отрасли растениеводства. Продуктивной силой для которого является земля (грунты), с показателями ее плодородия — по известным в науке эдатопам, т. е. с учетом их трофности (богатства почвы органическими веществами) и состояния влажности (гигротопы). Классическая система деления земельных угодий по эдатопам имеет 24 ячейки, отображающие их природную продуктивность. Это значит — их соответствие для выращивания древесины (леса) наиболее им соответствующих коренных древесных пород. Именно по ним в соседней Польше лесохозяйственные предприятия оплачивают земельный налог (плата за землю) без связи с утверждением и манипуляцией размерами годичной расчетной лесосеки. Согласно Закону о лесах Польши, “Государственные леса покрывают свои расходы из собственных доходов по принципу финансовой самостоятельности
(ст. 50)“. Это понятно и справедливо. Безусловно — приемлемо в Украине… Для оплаты земельной ренты значение имеет лишь деление лесных земель и насаждений по классам бонитета на основе материалов лесоустройства и ее пересчет на условные гектары, в зависимости от преобладающих в насаждениях древесных пород. Второй аргумент — цены по данным Государственной статистики на пиловочник (лесные материалы крупные) хвойных пород по итогам торговли за ІІІ квартал предшествующего плановому года (злотых/м³).

  Нетерпеливых читателей прошу не спешить с выводами, будто изложенное не имеет отношения к формированию рынка лесных материалов. С тех пор, как лесоводство стало отраслью растениеводства (XIX век), а соответствующие субъекты лесохозяйственного производства получили статус землепользователя, объектом их труда и производительной силой, объектом земельных отношений стала земля, земельные угодья, вместо прежнего “леса”, т. е лесных ресурсов на “ничейной” земле. В Украине границы лесных земель (в народе — лесов), устанавливаются органами государственной власти и органами местного самоуправления согласно Земельному кодексу Украины. И, главное, “объектом платы за землю является земельный участок”, а не лесные ресурсы [ЗК,
ст. 206]. Однако Налоговый кодекс Украины (ст. 256) устанавливает, что “объектом налогообложения рентной платой есть древесина“. И не просто “древесина”, а “древесина, заготовленная…” (ст. 256.2.1; 256.2.2). И этот вопрос остается вне внимания антикоррупционных ведомств областей и государства. Хотя ответ на него также лежит “в плоскости деградации моральных основ украинского общества в целом”, приведенный журналистом ZN.UA Лидией Суржик в статье “Доктор Плагиат” (7.04.2017), хотя совсем по другому поводу, но явно того же происхождения.

  С явного противоречия между нормами Земельного, Лесного и Налогового кодексов Украины, игнорируется положение о том, что главным источником дохода для лесохозяйственного предприятия (далее — лесхоза) является организация выращивания и ежегодное изъятие древесины с лесных угодий, ее реализация субъектам лесной промышленности (СЛП). От этого происходит и термин “Рубки главного пользования” (РГП). Реализация древесины СЛП в состоянии роста, с учетом действующих лесохозяйственных норм и правил, является как основной задачей лесохозяйственного производства, так и доминантным источником валового дохода лесхоза (исторический термин — лесного дохода).

  Из этого следует, что организация рынка лесосечного фонда(ЛСФ), т. е. продажа леса “на пне” субъектам лесопромышленного производства, — завершающая стадия лесовыращивания. Рынок же лесных материалов формируют субъекты лесозаготовительного производства. Такая организация лесопользования сложилась исторически совсем не случайно. Она успешно функционировала в Украине до конца 50-х годов прошлого века! Ведь лесохозяйственные предприятия (лесхозы) из-за небольших объемов лесосечного фонда ограничены в приобретении сложной и дорогостоящей лесозаготовительной техники, с обеспечением надлежащего коэффициента ее полезной нагрузки. То же касается машин и механизмов для строительства подъездных путей и мест складирования, цехов по разделке древесных стволов на лесные сортименты, мест хранения и отгрузки лесных материалов и пр.

  Опыт объединения в одном юридическом лице лесохозяйственного и лесопромышленного производства в 60-е годы прошлого века, получившее распространение только в украинском лесоводстве, создание т. н. лесхоззагов, как хорошо известно специалистам, себя не оправдал. Любознательные оппоненты могут обратиться к сохранившимся еще статистическим сведениям вплоть до 1990 года. Исходя из этого, Межведомственный аналитически-консультативный совет по вопросам развития продуктивных сил и производственных отношений при КМ Украины (МА-КСПСиПО) на основе своих вневедомственных исследований (впервые в практике украинского лесоводства!) предлагал: “Більш прагматичним на сьогоднішній день виглядає рішення щодо удосконалення існуючої системи функціонування лісового комплексу. Для цього необхідно: *розділити функції лісового господарства та лісової промисловості“. Последнее создало бы условия и научные основы для формирования рынка лесных материалов, развития конкуренции между субъектами лесохозяйственного производства, прозрачного и правдивого предложения СЛП главной продукции лесоводства — лесосечного фонда для получения валового дохода.

  Да не тут-то было! Ведомственная лесохозяйственная наука и “общественность” всеми праведными и неправедными способами начали доказывать исключительное право лесхозов на проведение ими же заготовки лесных материалов. И успешно, хотя и вопреки морально-этическим общественным нормам, а также в противовес предложениям МА-КСПС иПО, провели это в Лесной кодекс Украины. Его статья 19 гласит: “Постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації…”.

  Мне доподлинно известны перипетии с принятием в 2006 году ЛК Украины, т. к. по долгу службы и как помощник-консультант народного депутата Украины Юрия Кармазина принимал участие в подготовке и подаче альтернативного законопроекта, подготовленного им с группой других народных депутатов Украины. Законопроект народных депутатов В.Самоплавского и Н.Шершуна, предложенный высокопоставленными и влиятельными менеджерами лесного комплекса Украины, естественно, содержал элементы “лесхоззагизации” вместо прежних “лесоводства” (землепользования) и “лесопользования”(пользования древесиной), обособленных в процессе их хозяйственной и финансовой деятельности. На пленарном заседании Верховной Рады Украины был принят их законопроект. Таким образом были возведены в ранг Закона, мягко говоря, мало вразумительные, теневые нормы для “постоянных лесопользователей” (“право самостоятельного хозяйствования в лесах“, вместо “самостоятельного хозяйствования на землях лесохозяйственного назначения“; “исключительное право на заготовку древесины” вместо “продажи на аукционе ЛСФ” и др.). Приведенные нормы сразу же разрушили все исконно рыночные механизмы изъятия из лесов (лесных экосистем) главной продукции лесоводства и ее реализации субъектам лесопромышленного производства “на пне”. Лесохозяйственное производство во всех областях стало и остается последние четверть века дотационным.

  Прошли годы со времени принятия в Лесном кодексе указанных умышленно ошибочных норм, невидимых только тем, кто не хочет видеть их сверхкоррупционную направленность. Задерживают органы Национальной полиции Украины руководителей лесхозов, которые всего лишь используют несовершенство лесного законодательства. И автор реферируемой статьи, уважаемый и широко известный корреспондент Роман Якель, все еще говорит о рынке древесины, хотя речь ведет о лесных материалах, что совсем не одно и то же. И убеждает, сославшись на председателя Западноукраинской ассоциации деревообработчиков и лесозаготовщиков Игоря Соболевского, общественность в том, что “Мы должны отстоять в законопроекте нормы о том, что заготовка древесины является конечной фазой ведения лесного хозяйства“.

  Позволю себе напомнить общественности и руководителям органов власти, а также субъектам лесохозяйственной и лесопромышленной деятельности о нижеследующем. Конечной фазой лесоводства (отрасль растениеводства) является выращивание леса (древесины), необходимой по своим физико-техническим свойствам, для реализации ее на рынке лесосечного фонда упомянутым “лесозаготовщикам”, с целью получения дохода. Лесозаготовщики, разрабатывая лесосечный фонд, производят лесные материалы с учетом спроса субъектов бизнеса деревообрабатывающего производства, прежде всего для удовлетворения спроса местных товаропроизводителей. И только лесхозы, будучи заинтересованными в постоянном увеличении лесного дохода для обеспечения самоокупаемости и прибыльности своего производства, будут просто вынуждены учитывать потенциальный спрос на лесные материалы местных СЛП, способствовать его максимально полному удовлетворению своими лесохозяйственными мероприятиями. Современным менеджерам производства и науки в лесном секторе экономики было бы полезно знать (и к тому стремиться!), что с образованием Лесного департамента в далеком XVIII веке, было положено начало статистической отчетности по доходам и расходам на ведение организованного лесного хозяйства по каждому из лесных предприятий (лесничества, лесхозы). В частности, по Киевской губернии лесные доходы постоянно увеличивались и достигли за 1897 г. 1153 тыс. руб. серебром по сравнению с 3,5 тыс. руб. серебром за 1804 г., т.е. возросли в 327 раз…

  На поставленный в заголовке к данной статье и в публикации Р.Якеля вопрос относительно Закона о рынке древесины можно ответить определенно: назрел, если отнести его к организации рынка древесины в состоянии роста, т.е. рынка лесосечного фонда, а не рынка лесных материалов. Лесные материалы — товар совсем иного вида экономической деятельности, с другими системами организации производства, материально-технического и финансового обеспечения. И поэтому давно назрел вопрос об адаптации лесного законодательства к рыночным нормам.

Аналіз сучасного стану меблевої та деревообробної промисловості України

С.З. Сагаль кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, асоціація «Меблідеревпром», м. Київ

Проведено техніко-економічний аналіз потужностей з виробництва меблів та продукції з деревини в Україні. Розглянуто вплив експортно-імпортних операцій на стан внутрішнього ринку України. Запропоновані заходи щодо реалізації наявного потенціалу меблевої та деревообробної галузі.

          Потужності, меблі, вироби з деревини, експорт, імпорт, заходи, потенціал.

          При аналізі економічного зростання країн-лідерів світового ринку часто не береться до уваги те, що одним з головних чинників їх ринкової експансії є потужна лісодеревообробна промисловість. В даний час, за даними ООН, об’єм світової торгівлі лісопродукцією складає понад  1трл. $, і надалі прогнозується її стійке зростання. Найважливішими передумовами розвитку деревообробної галузі України є наявність власної сировини і потужних деревообробних підприємств. Отже для раціонального їх використання необхідний аналіз стану та разробка заходів по стимулюванню виробництва.

          Мета досліджень  – визначити чинники що суттєво впливають на техніко-економічний потенціал деревообробного комплексу України та разробити заходи по стимулюванню виробництва та внутрішнього споживання продукції з деревини.

        Методика досліджень  – використані економіко-статистичні методи аналізу диних підприємств та Державного комітету статистики Украиїни.

      Результати досліджень.  Обсяг реалізованої промислової продукції в 2012 році за видом діяльності «Оброблення деревини та виробництва виробів з деревини,крім меблів» склав 8,204 млрд. грн.,  або близько 1 млрд. дол. США,                                               © С.З Сагаль,  2013

що складає 0,8 % від всього промислового виробництва в Україні. При цьому експорт за видом діяльності «Оброблення деревини та виробництва виробів з деревини, крім меблів» склав 1,06 млрд. дол. США, що на 1,6% менше, ніж у 2011 р. В той самий час спостерігалось зменшення обсягів імпорту, так у минулому році за видом діяльності «Оброблення деревини та виробництва виробів з деревини, крім меблів» в Україну було імпортовано продукції на 349,3 млн. дол. США, що на 6% менше, ніж у 2011 р. Об`єми виробництва, експорту та імпорту деревини та виробів з деревини в Україні наведені в Таб. 1

Таб.1 Об`єми виробництва, експорту та імпорту деревини та виробів з деревини в Україні

Рік	Виробництво, дол. США	Експорт, дол. США	Імпорт, дол. США	Внутрішє споживання, дол. США
2008	810000	517305	310460	603155
2010	796000	827994	321094	292100
2011	961200	1077831	374548	257917
2012	1012000	1059739	349255	301516

Підприємствами асоціації в 2012 році вироблено 1629 тис. м куб. деревинностружкових плит, із яких 1085,4 тис. м куб. ламінованих. При цьому спостерігався невеликий спадобсягів виробництва: впорівняннізпопереднім рокомтемпи росту складають 98 % та 94 %.

Лідерами по виробництву деревинностружкових плит є компанії ТОВ «Свіспан-Лімітед» та ТОВ «ЛК Інтерпліт Надвірна» з об’ємами відповідно 313,5 тис. м куб. і  197 тис. м куб.

Хороші показники освоєння нових потужностей демонструє ТОВ «Кроноспан УА» яке виготовило 180,4 тис. м куб. деревинностружкових плит. Деревинноволокнисті  плити малих товщин виробляють два потужні деревообробні комбінати, а саме ТОВ «Уніплит» 18,5 млн. м кв. та ПрАТ «Фанплит» 7,8 млн. м кв. У виробництві ДВП також спостерігався спад: впорівняннізпопереднімрокомтемпи росту скли 97 % та 67 %. Загальний обсяг виробництва ДВП в 2012 р. склав 26,3 млн. м кв. з темпом росту 85,7% до 2011 року.

Фанеру клеєну в Україні виготовляють п’ять підприємств членів асоціації. В 2012 р. виробництво фанери клеєної склало 167 тис. м куб. або 98,8% до попереднього року. Лідером в цій галузі є ТОВ «Одек» Україна  79,1 тис. м куб., або 47,4 % загального об’єму виробництва.

Обсяг реалізованої продукції в 2012 році за видом діяльності «Меблі» склав 5,79 млрд. грн,  або близько 720 млн. дол. США, що складає 0,5 % від всього промислового виробництва в Україні. При цьому експорт за видом діяльності «Меблі» склав 508,77 млн. дол. США, що на 14,1%вище, ніж у 2011 р. В той самий час значними темпами зростав також імпорт меблів:  так у минулому році в Україну було імпортовано меблевої продукції на 550,1 млн. дол. США, що на 13,6%більше, ніж у 2011 р. Об`єми виробництва, експорту та імпорту меблів в Україні наведені в Таб.2

Таб.2 Об`єми виробництва, експорту та імпорту меблів в Україні

Рік	Виробництво, дол. США	Експорт, дол. США	Імпорт, дол. США	Внутрішє споживання, дол. США
2008	620000	354000	608000	874000
2010	630000	311657	368997	687340
2011	645000	445702	484448	683746
2012	715000	508768	550092	756324

Із наведених цифр видно, що зовнішньоекономічне торгівельне сальдо в деревообробці позитивне, а в меблевій галузі від’ємне. Тобто ринок меблів України наполовину зайнятий імпортом. А це безумовно і зменшення внутрішнього ринку плитних матеріалів.

З урахуванням ситуації, що склалась в галузі та створення належних умов для реалізації наявного потенціалу лісопромислового комплексу України пропонуємо:

1.     Визнати деревообробну  та меблеву промисловість пріоритетним сектором економіки України;

2.     Розробити та впровадити механізм реалізації необробленої деревини для великих підприємств по довгострокових договорах терміном від 1 до 10 років;

3.     Першочергово забесзечити вітчизняні виробництва необробленою деревиною, а експорт її здійснювати по залишковому принципу;

4.     Обмежити зростання  імпорту меблів та плит шляхом введення імпортного мита на деревинностружкові і деревинноволокнисті плити, фанеру,у розмірі 7%, та меблі у розмірі 10%;

5.     Зменшити або скасувати ставки ввізного мита на фурнітуру для меблів та меламін, які не виробляються в Україні і ввозяться для внутрішнього виробництва; 

6.     Налагодити систему глубокої переробки лісу. Для ц`ього на державному рівні стимулювати практику збору та переробки відходів деревини і ввести політику заохочення створення системи концентрації та спеціалізації лісопильного виробництва з метою максимального використання деревини; 

7.     Рекомендувати  меблевим виробникам максимально закуповувати плитну продукцію у вітчизняних виробників та стимулювати закупівлю меблів українських виробників. Для цього рекомендувати за державні кошти купувати меблі виключно українських виробників;

8.     Розробити та впровадити механізми нетарифного захисту внутрішнього ринку меблів, деревинностружкових та деревинноволокнистих плит та фанери. Для цього впровадити Технічний регламент з безпеки меблів, який визначає технічні вимоги до меблів, процедури   оцінки  відповідності та змісту маркування;

9.     Запровадити механізм розмитнення меблів при якому імпортерами повинні надаватися документи на відповідність санітарно-гігієнічним і фітосанітарним нормам, національним стандартам України на кожну партію меблів, плит та столярних виробів, що завозяться в Украиїну;

10.                       Разробити програму розвитку лісодеревообробної галузі до 2025 року;

11.                        Запровадити політику заохочення діяльності національних меблевих і деревообробних підприємств експортерів;

12.                        Продовжити термін дії Перехідних положень Податкового Кодексу на 3 роки – до 1 січня 2017 р. щодо дії пільги зі сплати ПДВ на операції постачання, імпорту та експорту необробленої деровини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД.

    Важливо відзначити, що виконання вищеперерахованних пропозицій дасть можливість збільшити об`єми виробництва на 30-50%, забезпечити повністю потребу внутрішнього ринку і додатково переробити 2 млн. кубометрів необробленої деревини.

Висновки

1.                         Наведені дані щодо об`ємів виробництва, експорту та імпорту

меблів, деревостружкових і деревоволокнистих плит та фанери. Проаналізовано вплив техніко-економічних чинників та о`єм внутрішнього ринку України.

2.                         Запропановані заходи по стимулюванню виробництва та внутрішнього

споживання меблів та виробів з деревини.

 

 

Обращение к лесоводам Украины

Шановні працівники лісового господарства України!

Ми звертаємось до начальників та фахівців обласних управлінь лісового та мисливського господарства, директорів лісгоспів та лісничих, бухгалтерів і економістів, майстрів лісу та лісокультурниць,працівників зайнятих у лісопромисловій діяльності, на лісозаготівлі та первинній обробці лісоматеріалів та інших професій.

Дорогі колеги, ви всі знаєте, що за останні роки Державне агентство лісових ресурсів перетворено у корумповану структуру, що системно та нахабно обкрадає державу і трудові колективи галузі.

Прикриваючись іменем Президента, Голова Держлісагентства В.М. Сівець відлагодив систему, яка спрямовує потоки державних коштів, виділених на ведення лісового господарства та отриманих від реалізації державного лісу в свою кишеню та наближених до нього приспішників.

Наші неодноразові звернення до правоохоронних органів не були почуті, незважаючи на те, що КРУ всі факти зловживань виявляло та направляло в Кабмін та Президенту. Тому зараз ми знову звертаємось до них.

Сьогодні країна оновлюється та очищується від бруду, який принесла в наше з вами життя авторитарна, корумпована та непрофесійна влада.

Ми, закладаючи фундамент нашого майбутнього, переконані, що лісівники мають взяти активну участь в цьому процесі. Отже, на наше переконання перш за все працівники галузі мають очиститись та відмежуватися від злочинних діянь нинішнього керівництва. Для цього необхідно:
— терміново зібрати трудові колективи, де розглянути та засудити методи управління гр. В. Сівця;
— висловити недовіру Голові Держлісагентства та його оточенню;
— вимагати від правоохоронних органів об’є ктивного розслідування їх діяльності та відшкодування нанесених збитків;
— припинити виконання поставок та закупок , що відбуваються за вказівкою гр. В. Сівця у збиток для держави і трудових колективів;
— об’єднати зусилля по відновленню довіри суспільства до лісівників та не допустити руйнування того, що було напрацьовано у галузі за довгі роки чесної та самовідданної праці.

Ми спростовуємо закиди, що колишні керівники галузі рвуться знову повернутися до влади – таких намірів не маємо. До керівництва лісовою галуззю мають прийти люди нового покоління, молоді, які зараз розбудовують нашу державу і для яких визначальними мають бути професіоналізм, чесність та порядність. І ми, керуючись виключно своєю совістю маємо допомогти галузі у цьому оновленні.

Міністр лісового господарства України 1987—1997 рр.
Голова Держкомлісгоспу України 1997—2002рр.                                                     В.І.Самоплавський
Голова Держкомлісгоспу України 2002—2005 рр.                                                    М.В.Колісниченко
Голова Держкомлісгоспу України 2005—2006 рр.                                                    В.О.Червоний

caravan-trans.com

Все о мебели и больше – MebelExpo Uzbekistan 2014!!! 25-28 февраля 2014 г., «Узэкcпоцентр», Ташкент, Узбекистан

Единственная  международная специализированная выставка мебельной индустрии в Узбекистане – MebelExpo Uzbekistan на протяжении многих лет демонстрирует последние достижения сферы. Настоящий центр делового общения для специалистов всех этапов производства  мебели объединяет поставщиков нового прогрессивного оборудования, комплектующих и материалов, знатоков по дизайну интерьера.

 Основные разделы 11-й Международной выставки

Мебель и Технологии Производства – MebelExpo Uzbekistan 2014:

• Оборудование для производства мебели
• Сырье и материалы для производства мебели
• Мебельная химия: клеи, лаки, краски
• Деревообрабатывающее оборудование
• Инструменты
• Мебель для дома и офиса
• Мебельная фурнитура
• Предметы интерьера и декора.

Традиционно MebelExpo Uzbekistan проходит на одной площадке с Международной выставкой UzBuild – первым по величине и важности событием стройиндустрии в Узбекистане.

В 2013 году в работе экспозиций участвовали более 200 компаний из 24 стран мира, из них 66 компаний относились к тематике Мебель и Технологии Производства.  Выставки собрали около 8000 профессиональных посетителей из Центральной Азии, СНГ и стран дальнего зарубежья.

Участники MebelExpo Uzbekistan 2013:

Alpi Spa,  Altendorf, Arhar Engineering, Aydin Tekstil, Brandt, Ferrari Group, Formenti & Giovenzana, Forezienne MFSL, Gescha, Grass, Hangzhou Talent Decorative Paper, Helios Group, Henkel, Homag Group, Julius Blum, King Slide Works, Klebchemie, Leitz, LignaDecor,  Milesi, Mitol, Ozen Makina, Pade Spa, Pozzi –Arosio, Rojek,  Sahinler Tekstil,  Samsung Staron, SCM Group,  Sirca, Siteks Tekstil,  Tehnocolor, Turanlar Makina, Weeke, а также крупные местные компании–производители и дистрибьюторы.

Организатор – Международная выставочная компания ITE Uzbekistan – признанный лидер c 20-ти летним опытом работы на экспорынке Узбекистана.

За более подробной информацией обращайтесь в офис компании ITE Uzbekistan:

Контактное лицо: Яна Иванова

Тел: +(998 71) 113 01 80; Факс: +(998 71) 237 22 72

E-mail: yana_ivanova@kongress-servis.uz

Web: http://www.mebeexpo.uzbuild.uz

Які штрафи загрожують підприємству за неподання статзвітності

Расскажу Вам об этих штрафах,  – без протокола. Год назад мне пришлось ликвидировать не прибыльную бюджетную организацию – НИЦЛ, которой я руководил кажется с 1998 года и которую после 2008 проверяли по 3 месяца в год все, кому не лень.  Мне казалось, что всё что можно уже нашли… ан – нет…

Сначала мы ликвидировали профсоюзную организацию НИЦЛ  в которой состояло аж 8 человек. Проверка налоговой показала, что в 2009 году она в течении ряда месяцев не подавала отчетность о коммунальных платежах ( в 2010 этот отчет отменили).  В НИЦЛ и тем более его “профсоюзе” никогда не было коммунальной собственности и соответствующих платежей , но  местные налоговики   охотно  пояснили, что надо было подавать нулевой отчет и начислили штраф – 3600 грн за то, что мы вовремя  не сообщили государству о своих “нулях”. Мой бухгалтер, к тому времени давно уволившийся, возмутился и обратился в Министерство на горячую линию… Пришла официальная  бумага  о том, что при отсутствии базы налогообложения  нулевой отчет, в том числе по коммунальным платежам,  не подается. С этой бумажкой я пошёл в Ирпенскую налоговую. Её изучали сутки и  потом доверительно пояснили, что:у них есть план по штрафам – 700 тыс. грн в месяц, который важней любых законов(1); мы можем подавать на них в суд, но если мы это сделем и выиграем – они затянут проверку на полгода и найдут у нас нарушений на сумму в два раза большую (2); лучше нам заплатить (3). .. Я заплатил…  Через месяц налоговая проверяла уже не профсоюз, а НИЦЛ. В течении дня, было выявлено точно такое же нарушение, но штраф был уже 600 грн. Я заплатил молча и и даже удивился : какаяже все-таки честная у нас Власть…  М.П.

Які штрафи загрожують підприємству за неподання статзвітності
Відповідальність за неподання органам державної статистики даних для проведення державних статистичних спостережень несуть посадові особи підприємств, тобто власник (власники) або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством згідно із законодавством та установчими документами (ст.186-3 КУпАП).
До посадових осіб можуть застосовуватися штрафні санкції в розмірі від 10 до 15 НМДГ (ч. 1 ст.186-3 КУпАП) або ж від 15 до 25 НМДГ у разі повторного порушення протягом року (ч. 2 ст.186-3 КУпАП).
Крім того, неподання статистичної звітності може слугувати однією з підстав для проведення перевірки достовірності первинних і статистичних даних, вивчення стану первинного обліку й статистичної звітності органами державної статистики.

Джерело – Держстат

 

 

 

Торговля круглым лесом

С одной стороны торговля круглым лесом представляет собой обычную куплю-продажу и все связанные с этим процессы: договорные, подготовку товара к продаже, оплату товара, транспортировку, приемку товара. Если все условия договорной сделки соблюдены, то на этом процесс купли-продажи собственно и заканчивается, в противном случае, добавляются еще рекламации и процесс торговой сделки может существенно затянуться. Как обычный процесс купли-продажи торговля лесом регламентируется такими общегосударственными законодательными актами, как Гражданский и Хозяйственный кодексы Украины и другими правовыми актами.

С другой стороны, круглый лес является сырьем, которое имеет конечный объем и спрос на которое может значительно превышать фактические возможности по его реализации. Последнее обстоятельство делает лес уже исключительным товаром и требует некоего дополнительного регулирования. Поскольку Хозяйственный кодекс Украины в ст. 6 запрещает незаконное вмешательство органов государственной власти и органов местного самоуправления, их должностных лиц в хозяйственные отношения, то это вмешательство в торговлю круглым лесом, в частности, осуществляется на вполне законном основании путем разработки профильными государственными учреждениями различных дополнительных правовых актов.

Читать дальше:торговля круглым лесом

ТОРГИ ОСОБОГО НАЗНАЧЕНИЯ

В январе на Белорусской универсальной товарной бирже впервые состоялись торги по продаже лесозаготовительных услуг.

И хотя тендеры по продаже услуг проводились в Беларуси и раньше, реализация через биржевой механизм права заготовить ту или иную лесосеку стала для лесозаготовителей настоящим событием. Прежде всего потому, что торги обеспечивают равный и открытый доступ к ресурсу всем участникам рынка. О перспективах нового способа реализации услуг и возможных подводных камнях рассказал начальник отдела торгов лесопродукцией ОАО «БУТБ» Евгений МАЛЫШЕВ.

читать дельше: ТОРГИ ОСОБОГО НАЗНАЧЕНИЯ

Реформы для проформы

Наша лесная отрасль уже давно нуждается в реформировании. Об этом знают все, кто имеет хоть какое-то отношение к ней. Знают об этом и отраслевые чиновники, которые постоянно заверяют широкие круги общественности об очередных прорывах на лесном фронте на основе передового европейского опыта. В какой «Европе» они его только черпают? Ибо в результате внедрения этого опыта становится еще хуже не только по сравнению с Европой, но и по сравнению с нашей же дореформенной повседневной практикой.

читати далі: Реформы для проформы 1